ВЕРШИНА МОГУТНОСТІ І ЗАНЕПАД ПАПСТВА

ВЕРШИНА МОГУТНОСТІ І ЗАНЕПАД ПАПСТВА

Мета: Ознайомити учнів з причинами та перебігом хрестових походів в ХІ-ХІІІ століттях. Визначити причини виникнення різноманітних єресей у Х-ХІІІ століттях у Європі. Проаналізувати наслідки хрестових походів та причини занепаду папства в ХІV столітті. Розвивати аналітичне мислення учнів та вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями. Виховати цікавість до історії європейських країн та країн Близького Сходу.

Хід уроку.

І.  Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Християнська церква на світанку Середньовіччя.

2. Християнізація Європи і папство.

3. Піднесення папства.

4. Чернечі ордени.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІV. Виклад нового матеріалу.

       План викладу:

1.     Перший хрестовий похід.

2.     Хрестоносці на Сході.

     3. Згасання хрестоносного руху.

     4. Церква в боротьбі з єретиками.

     5. Занепад папства.

     1. Наприкінці XI ст. племена турків-сельджуків, які сповідували іслам, захопили майже всю Малу Азію. З проханням допомогти в боротьбі проти сельджуків до Заходу звернувся візантійський імператор Олексій І Комнін. У 1095 р. у фран­цузькому місті Клермон папа Урбан II за­кликав християн до війни з мусульманами. Учасникам походу він пообіцяв відпущення гріхів і запевнив їх: «Хто тут згорьований і бідний, там радітиме і багатітиме». У натовпі, що слухав папу, були рицарі, селяни, горо­дяни. Люди нашивали на одяг хрести (звідки пішла назва «хресто­носці») на знак того, що готові вирушити на відвоювання Святої землі. (Документ – ст. 76)

Причини, що спонукали до участі у хрестоносному русі - релігійні почуття віруючих, селян вела надія отримати волю і землю, купці розраховували на нові ринки й величезні прибутки, рицарі шукали слави й багатства, правителі й знать прагнули розширити свої володіння. Найбільшу ж зацікавленість виявило папство.

Першими навесні 1096 р. виступили погано озброєні й непідготовлені юрби селян, до яких приєдналися групи рицарів і городян. Разом вони рухалися на Схід, грабуючи по дорозі місцеве населення і вчиняючи безлад. Вже в першій битві майже все це воїнство склало голови під мечами сельджуків. Улітку і восени на Схід вирушило ри­царство. Почався Перший хрестовий похід. Його учасники зазнавали великих втрат у битвах, страждали від незвичної спеки і хвороб. Лише у 1099 р. хрестоносці штурмом взяли Єрусалим і вчинили там страшенний розгром.

     2. На завойованих територіях виникли чотири держави хрестоносців, де панували перенесені із Західної Європи феодальні порядки. Головну роль відігравало Єрусалимське королівство, інші склали йому васальну присягу.

Для захисту хрестоносних держав і охорони паломницького шляху були створені духовно-рицарські ордени.

Першим виник орден госпітальєрів. Ще до Хрестових походів у Єрусалимі діяв притулок для прочан - госпіталь Св. Іоанна Милости­вого (звідси інша назва ордену - іоанніти). Пізніше там лікували поранених і хворих рицарів, а монахи, які доглядали за ними, і створили орден.

Другим став рицарський орден тампліє­рів, або храмовників (від франц. «тампль» - храм). Його перші рицарі розмістилися в Єрусалимі там, де за легендою стояв колись храм царя Соломона. Храмовники займалися лихварст­вом, володіли землями, портами, верфями, могутнім флотом. Багатство дозволяло їм впливати на державні справи.

 Третій великий духовно-рицарський орден називався Німецьким, або Тевтонським, тому що об'єднував переважно німецьких рицарів. Він не­довго залишався у Палестині, а згодом перемістився у Східну Прибалтику.

     3. У 1212 р. відбувся дитячий хрестовий похід, у який вирушили юні німці й французи. Їхня доля склалася трагічно: частина дітей загинула під час корабельної аварії, інша - дісталася Александрії, але там потрапила в полон і була продана в рабство.

До того ж у хрестоносців з'явився новий грізний ворог - єгипетський султан Салах ад Дін (європейці називали його Саладіном). У 1197 р. він захопив Єрусалим. Папа оголосив Третій хрестовий похід. У ньому взяли участь величезні сили на чолі з імператором Фрідріхом Барбароссою, французьким королем Філіппом II Августом, англійським королем Річардом І Левове Серце. Однак суперництво государів між собою, несподівана смерть імператора і відсут­ність єдності в лавах хрестоносців не дозволили їм вирвати Палестину з рук султана.

Відвоювати її вони сподівалися під час Четвертого походу, для чого пла­нували на венеціанських кораблях дістатися Єгипту. Проте грошей на оплату перевезення у хрестоносців не вистачило. Тоді венеціанці погодилися відстро­чити платежі, але за умови, що хрестоносці захоплять їхнього торгового суперника - християнське місто Задар у Далмації. Так хрестоносці вперше повернули свою зброю проти одновірців. Удруге це трапилося, коли у 1204 р. хрестоносне військо штурмом оволоділо Константинополем і безжально розграбувало місто. (Документ – ст. 81) 

У 1291 р. впала остання твердиня рицарства - місто Акра. Доба Хресто­вих походів закінчилася.

     4. Основною причиною виникнення єресей - релігійних поглядів, які відрізнялися від церковного вчення, - було невдоволення існуючим у світі порядком. Найвідомішими серед єресей Х-ХШ ст. стали вчення катарів і вальденсів, які виникли в містах Півден­ної Франції і звідти поширилися по всій Європі.

Катари (з грец. - чистий) створили власну «чисту» церкву і протиста­вили її католицькій. Вони дотримувалися суворого способу життя і були дуже віддані своїй вірі. Одним із центрів катарів стало місто Альбі, тому їх називають ще альбігойцями.

Засновник єресі вальденсів, багатий ліонський купець П'єр Вальдо, роздав своє майно бідним і з групою однодумців вирушив проповідувати Євангеліє. Вальденси вороже ставилися до священиків і монахів, вважали, що через свої багатства римська церква втратила святість.

Папа видав наказ доручити розслідування пов'язаних з єрессю справ спеціальним постійно діючим комісіям. Так виникла інквізиція (з лат. - розслідування) - грізна зброя проти єретиків. Папа віддав її в руки ордену домініканців і сам призначав інквізиторів. Справжній терор почався на схилку Середньовіччя, переважно у володіннях іспанського короля, де розправи очолив великий інквізитор Томас Торквемада. Впродовж 15 років за його наказом на вогнищах загинуло близько двох тисяч чоловік. (Документ – ст. 83)

     5. Фран­цузький король Філіпп IV Красивий без до­зволу папи Боніфація VIII оподаткував фран­цузьке духовенство і тим дав ясно зрозуміти, що вважає церкву невід'ємною частиною своєї держави. Папа збирався відлучити Філіппа IV від церкви, але король завдав удару першим. Його посланці заарештували папу і заявили, що він повинен предстати перед французьким судом. Папську резиденцію було перенесено до Авіньйона. Хоча це місто знаходилося поза межами володінь французької корони, Філіпп IV мав тут майже необмежений вплив. Почався тривалий «авіньйонський полон» пап (1309—1377).

Коли до Риму знову повернулися папи, майже одразу всере­дині колегії кардиналів, що складалася з французів та італійців, відбувся розкол. Обрання папою італійця викликало різкий протест з боку фран­цузьких кардиналів і проголошення ними ще одного папи - француза. Виникла досить дивна ситуація, і в усі країни від обох пап полетіли листи з вимогою підтримки. Невдовзі Європа розділилася на ворожі партії: почалася Велика схизма західної церкви (1378-1417).

Аби покласти їй край, скликали церковний собор - збори вищого ду­ховенства. Він позбавив влади обох пап і обрав нового, але скинуті папи не визнали рішення собору. Пап стало вже три, розкол дедалі посилювався. Тільки у 1417 р. кардинали обрали нового папу, якого всі визнали законним. 

V. Закріплення нового матеріалу:

     1. Чому почалися хрестові походи?

     2. Якими були дії хрестоносців на захоплених землях?

     3. Чому почав згасати хрестоносний рух?

     4. Хто такі єретики та як з ними боролась католицька церква?

     5. Які причини занепаду папства?

VI. Підсумок уроку.

1.     Зазнавши поразки, хрестоносний рух на Схід вичерпав себе і згас. Ці війни забрали життя сотень тисяч людей - як християн, так і мусульман, заподіяли величезні збитки й руйнації. Роз­гром хрестоносцями Константинополя перетворив Візантію на здобич турків, відкрив їм дорогу для вторгнення в Європу.

2.     Під час Хрестових походів Захід познайомився з новим для себе східним світом, більш культурним і освіченим, ніж європейський. Отримав поштовх розвиток історії, географії, математики, медицини тощо. Зросли масштаби західноєвропейської торгівлі, посилилося венеціанське і генуезьке купецтво, яке надавало кораблі для перевезення хрестоносців.

3.     Змінився і побут європейців: поширилась звичка до чистоти і відвідування лазень, виник інтерес до гри в шахи і потяг до розкоші. Захід запозичив у східних народів гречку, абрикоси, лимони й багато іншого. Уперше з часів античності Захід і Схід тісно перетнулися. Уявлення християн і мусульман одне про одного і про навколишній світ помітно розширилися.

VII. Домашнє завдання: § 7 – вивчити.

БІОГРАФІЇ

РІЧАРД I ЛЕВОВЕ СЕРЦЕ. (1157 – 1199). Король Англії з династії Плантагенетів. Річард був третім сином Генріха II. Більшу частину життя він провів поза Англією, в континентальних володіннях англійської корони. Річард здобув прекрасну освіту, знав багато мов, був поетом і цінителем поезії, фізично сильною, хороброю людиною і шукачем пригод. У 1174 він повстав проти батька, але був переможений, але згодом помирився з ним і вірно йому служив. У 1189 став королем Англії, так як двоє старших братів на той час померли.

Річард повинен був взяти участь в Третьому хрестовому поході. Спустошивши скарбницю і знекровивши країну поборами, Річард зібрав кошти і в 1190 відплив в Святу Землю. Розграбувавши по дорозі м. Мессіну в Сіцілії і завоювавши острів Кіпр, Річард прибув до Палестини в 1191, де узяв штурмом фортецю Акру.

Після невдалого походу на Єрусалим Річард відбув додому, але по дорозі назад потрапив в полон до свого ворога Леопольда Австрійського, а згодом до німецького імператора Генріха VI. Річард вийшов на свободу, сплативши 150 тисяч марок. У березні 1194 Річард повернувся до Англії.

У травні 1194 Річард відправився воювати з Францією. Під час облоги замку Шалю був поранений в руку стрілою і помер від гангрени. Управлінням Англією Річард абсолютно не займався. У пам'яті нащадків Річард залишився безстрашним воїном, що піклувався про особисту славу більше, ніж про благополуччя своїх володінь.

 ФРІДРІХ I БАРБАРОССА (? — 1190) Німецький завойовник. Імператор Священної Римської імперії. Фрідріх Барбаросса створив численну для свого часу європейську армію, головною силою якої була важка, закута в сталеві обладунки рицарська кіннота, і удосконалив її організацію.

У 1152 році Фрідріх I Барбаросса став імператором Священної Римської імперії, в яку входили численні німецькі держави і сучасна Австрія. Фрідріх Барбаросса зробив п'ять завойовницьких походів до Північної Італії. Кінцевою метою цих походів Барбаросса бачив коронацію себе у Вічному місті — папському Римі імператорською короною.

У 1189 року почався Третій хрестовий похід в Святу Землю, в якому прийняв участь і Фрідріх Барбаросса. Проте дійти до Святої Землі німецькому полководцеві не довелося. Переправляючись через річку Салеф, Фрідріх Барбаросса потонув. Після його загибелі німецьке військо почало розпадатися ще до прибуття до місця призначення — у нього просто не опинилося гідного ватажка.

При Фрідріху I Барбароссі середньовічна Священна Римська імперія досягла свого найвищого розквіту і військової потужності. Проте всередині вона залишалася фактично роздробленою і тому не мала перспектив на довге існування.

САЛАХ-АД-ДІН (в європейській традиції Саладін), Салах-ад-Дін — означає «Честь віри». Народився в 1138 р., помер в 1193. Мусульманський полководець, засновник династії Айюбідів в Єгипті і Сирії. За походженням курд.

В 1152 р. вступив на службу до сірійського полководця Нур-ед-Діна. Спочатку разом зі своїм дядьком був висланий для оборони Єгипту від хрестоносців. Після смерті дядька в 1169 став візиром і після усунення останнього єгипетського султана з роду Фатимідів перейняв владу в Єгипті. В 1171 оголосив себе султаном Єгипту. Його могутність зростала з завоюваннями нових територій.

В 1174 р. завоював Дамаск, в 1183 р. - Алеппо. Після подолання противників в мусульманському таборі спрямував свої сили проти Єрусалимського королівства хрестоносців. В битві під Хаттіном 4 липня 1187 розбив війська хрестоносців, а 2 листопада здобув Єрусалим, усунувши християн майже з усієї території Святої землі. Реакцією на це став Третій хрестовий похід. В 1192 уклав з хрестоносцями мир.

Головний противник хрестоносців, користувався повагою в християнській Європі за лицарські доблесті: хоробрість і великодушність до супротивника. Англійський король Річард I Левове Серце, один з головних вождів хрестоносців, став майже другом Саладіна.